.
Умови догляду за деякими кімнатними рослинами
Фікус
Походження. Фікус - звичайна кімнатна рослина. Вона походить із лісів Індії. У природних умовах це повзучі ліани, невеликі чагарники, або ж велетенські дерева. На Цейлоні зустрічаються представники, під кроною яких може сховатися більше як 200 осіб.
Біологічні особливості. В Індії фікус – це величезне дерево з цілим лісом повітряних коренів, які підпирають його могутні гілки. В наших умовах – фікус використовують для озеленення приміщень. Сучасними квітоводами виведено багато різновидів і сортів цієї рослини.
Значення для людини. Фікуси - чудові рослини для оформлення інтер'єрів. Деревоподібні види (еластичний, ліроподібний, іржаволистий , бенгальський та інші) чудові у групових насадженнях з іншими рослинами. Красиві вони в інтер'єрі середніх та великогабаритних приміщень.
У стеблі і листі фікуса багатьох видів міститься молочний сік, до складу якого входить до 20% каучуку. У природних місцях вирощування з нього добувають справжній каучук.
Догляд. У кімнатних умовах фікуси досить стійкі, невибагливі до освітлення, можуть добре почуватися біля вікна північної експозиції, але у сильно затемнених місцях гілля тягнеться до світла й рослина виростає з малою кількістю листків.
Взимку рослину треба розміщувати подалі від батарей опалення. У цей період найкраща для фікусів температура 10-15° С.
Фікус полюбляє воду. Необхідно мити не лише верхню частину листя, а й нижню, а також стовбур і гілки .
Фікус росте швидко, він надзвичайно чутливий до добрив. Тому під час інтенсивного росту рослину корисно підживлювати як органічними, так і мінеральними добривами.
У кімнатних умовах фікуси розмножують лише вегетативно. Найпростіший і найдоступніший спосіб - живцювання.
Кактус
Походження. Кактуси... Мужні солдати зеленого світу. В кам’янистих нагір’ях Чилійських Анд, серед випалених сонцем безводних пустель Мексики стоять вони як вартові Життя. Стоять сьогодні, як і тисячі років тому. Далеко в глибину віків сягає їх історія, така ж дивна та незвичайна, як і самі рослини.
Кактуси не могли не зацікавити людину. Вони викликали значний інтерес у корінного населення Американського континенту ще в доколумбову епоху. Проте справжнє „визнання” прийшло до них після повернення в Європу Христофора Колумба.
Біологічні особливості. Існує близько 2 тисяч видів кактусів.
Вони мають якісь дивні незвичайні форми: і кульки – круглі і ребристі, і стовпчики, і сплюснуті м’ячики. Деякі вкриті колючками різного кольору і розміру, а деякі позбавлені колючок. Кактуси легко переносять жару і нестачу вологи. Однак найбільше захоплення викликають їхні квіти. Вони бувають різного кольору: біло-жовті, червоні, рожеві і навіть зелені.
Значення для людини. Кактуси здатні дуже довго жити в кімнатних умовах. Багато кактусів квітнуть. Декоративні круглий рік.
Наші сучасні життя насичене комп’ютерами, телевізорами, електричними приладами. Усі вони випромінюванням шкодять здоров’ю, тому слід розводити кактуси та розташовувати їх біля цих приладів. Кактуси поглинають шкідливе випромінювання.
Відомо, що з деревини кактусів виготовляють вишукані вироби та поліровані оздоблення. Із волокнистої тканини кактусів роблять навіть комірці та манжети, а з м’якоті – сироп, патоку, пастилу, сир. Із волокна – папір. Насіння деяких видів кактусів використовують для виготовлення борошна. Пластини можуть використовувати як грілки, сік – як ліки проти серцевих хвороб та переломів кісток.
Догляд. Грунт: по 1 частині дернової і листової землі, перегною, торфу,піску. Освітлення люблять. Вимагають яскравого світла, особливо взимку. Полив: навесні полив поступово збільшують. У період з пізньої весни до пізнього літа режим такий, що й в інших кімнатних рослин, тобто в міру необхідності й бажано теплою водою. З кінця літа й до зими, полив зменшують, поливають зрідка й потроху. Вологість повітря: не вимагають додаткового обприскування й зволоження повітря. Пересадка: щорічно, у молодому віці. Новий горщик повинен бути трохи більше за попередній.
Алое
Походження. Історична «батьківщина» Алое — посушливі області Африки, Мадагаскару, острова Сокотра, Макаронезії та на півдні Аравійського півострова. Але завдяки декоративним та цілющими властивостями, а також порівняно легкому і швидкому розмноженню багато видів алое були натуралізовані в країни Середземномор'я, Індії, на острів Цейлон, в Мексику, на Кубу. Одним із стародавніх лікарських рослин є алое справжнє, або Барбадоське . Воно було завезено іспанцями до Європи, звідки поширилося на острів Барбадос і в багато країн Південно-Східної Азії. Деякі види культивували в Закавказзі як лікарські рослини. Назва роду походить з арабської мови, в перекладі з якої воно означає «гіркий».
Біологічні особливості. Алое - рід сукулентних рослин родини асфоделевих. Представники — багаторічні трав'янисті рослини з довгими гладкими м'ясистими листками, вкритими по краю шипами. Квітки червоні або жовті, зібрані у верхівкову китицю.
Значення для людини. Лікувальні властивості Алое були відомі ще в Стародавньому Єгипті та Китаї. Перше письмове свідоцтво про лікарські властивості алое було виявлено в — давньоєгипетському документі, котрий датується 1500 р. до н.е. Алое справжньому, як втім пізніше й іншим видам, приписувалися магічні властивості. Звичай народів Близького Сходу вішати гілки алое над входом у будинок нібито сприяє довгому життю і процвітанню мешканців будинку. Це, очевидно, пов'язано з тим, що алое без води та ґрунту може жити протягом декількох років. Цей звичай був відомий у древніх Ассирії та Вавілонії ще 2000 років тому. У Єгипті він зберігся до теперішнього часу. У медицині використовують листки і сік. Ліки з нього вживають при захворюваннях очей, астмі, хворобах шлунка. Свіжий сік і потовчені листки прикладають до ран, опіків, відморожених місць.
Догляд. Головна умова при культивуванні, як і для всіх сукулентів — не залити рослину, особливо восени та взимку. Ґрунт — суміш глинисто-дернової і листової землі (3:2) з додаванням невеликої кількості піску, дрібних черепків, торфу. Всі види алое потребують гарного дренажу. Взимку рослини утримують при +10 … +12 ° С, влітку захищають від спекотних променів сонця (на південному вікні), інакше листя червоніють і зморщуються. Улітку полив рясний, взимку — помірний. Підживлюють весною та влітку в період зростання комплексним добривом для кактусів. Пересаджують щорічно, або через рік по мірі зростання. Розмножують алое насінням, живцями, бічними пагонами.
Бегонія.
Походження. Великий рід бегоній включає близько тисячі видів, більшість – вихідці із теплих та вологих лісів Індії. Свою назву дістали на честь любителя і збирача квітів М. Бегона, який жив близько 300 років тому.
Біологічні особливості. Ця рослина із напрочуд гарним листям привернула увагу і оселилась у багатьох країнах. Для всіх видів характерне асиметричне, у багатьох покрите дрібними волосинками листя. Ця рослина дуже гарно цвіте, через що і цінується серед інших кімнатних рослин.
Значення для людини.
Бегонії своїм цвітінням милують око людини цілий рік. Вони характеризуються багатющою гамою кольорів: від білих до різних відтінків жовтого, рожевого, червоного, жовтогарячого та інших .
Догляд.
Навесні і влітку бегонії потрібно виставляти на яскраве світло, але затіняти від прямого сонячного проміння. Вони добре ростуть при температурі близько 150С, підливати слід 1-2 рази в тиждень, а якщо жарко — то й частіше. У жовтні кількість поливів зменшується, а в листопаді зводиться до мінімуму, щоб рослина могла перейти у стан спокою. Бегонії з опушеними листками не можна обприскувати, оскільки, потрапляючи на листя, вода може залишати бурі плями. Рослини нормально цвітуть при хорошому провітрюванні й освітленні кімнати.
Навесні, не раніше квітня, пересаджують в горщики з пухкою поживною суміщу з листової та дернової землі, перегноя, торфа і піска (3:0,25:0,25:1:1). Влітку треба підживлювати органічними та мінеральними добривами один раз на 10-12 днів.
Хлорофітум
Походження Хлорофітум належить до родини лілійних. Батьківщина хлорофітума - Південна Африка.
Біологічні особливості
Багаторічна розеткова рослина з бульбоподібний потовщеними коренями. Листя до 60 см довжиною і 3 см шириною, вузьколанцетні або лінійні, поступово звужені до основи і до верхівки, жолоби, з негострим кілем з нижньої сторони, ясно-зелені, голі. Квітконоси до 20 см висотою, виходять з пазух листя, що гілкуються, несуть по всій довжині дещо гроноподібних суцвіть з 2-6 зеленувато-білих, дрібних квіток. Плід - трьохгнізда коробочка.
Догляд
Температура помірна. Взимку не нижче 18°С. Звичайно невибагливий хлорофітум не загине при несприятливих температурах, але це обов'язково позначиться на його зовнішньому вигляді. Від холодних протягів, біля не утепленого вікна шкодять рослині.
Яскраве розсіяне світло. Добре росте біля східного або західного вікна. Може рости і на північному вікні, але в дуже темному місці рослина втрачає декоративну привабливість. На південному вікні потрібне притінення.
Полив рясний з весни до осені. Грунт повинен бути весь час вологим. Помірний взимку. Проводять поливання удобрення 1 раз на 2 тиждні з березня до серпня комплексним добривом для декоративно-листяних рослин.
Влітку час від часу листя корисно обприскувати і влаштовувати теплий душ. Обов'язкове обприскування, якщо рослина міститься поряд з опалювальною системою.
Розмноження вкоріненням дочірніх розеток, а також розподілом при пересадці.
Пересадка щорічно в лютому - березні. Крупні рослини або старі пересаджують через два роки, але підгодовують щорічно. Грунт - 2 частини дернової, 1 частина перегнійної, 1 частина листової землі і 1 частина піску. Хлорофітум має великі товсті корені, якщо вони розростаються, то горщики тріскаються біля дна. Тому хлорофітуму дають просторий посуд.
Значення для людини Хлорофітум - рекордсмен рослинного світу з очищення повітря: його ефективність перевершує спеціально створені з цією метою технічні пристрої. Вчені проводили всілякі досліди й дослідження. Наприклад, помістили в спеціальну невеличку камеру рослини кількох видів і, добре освітивши її, закачали туди гази, що забруднюють повітря. Міряючи потім поглинений рослинами об’єм газів, вони виявили найбільш «працездатні». Таким чином з’ясувалося, що за одну добу хлорофітум повністю очищає повітря дослідної камери від усіх шкідливих домішок. З якихось, поки що невідомих, причин ця рослина асимілює шкідливі гази з феноменальною швидкістю. Одного хлорофітуму цілком достатньо для ослаблення впливу окисів азоту в приміщенні, де горить газ. Тому на кухні, що оснащена газовою плитою і є потужним джерелом формальдегідів, корисно вирощувати хлорофітум. Додаткове використання фільтрів, вміщених у грунт, ефективніше ліквідує шкідливі домішки в повітрі. Так, наприклад, введене в горщик із рослиною активоване вугілля помітно посилює очисні властивості хлорофітуму.
Плющ
За плющем легко доглядати. Ця рослина підійде навіть початківцям-квітникарям. Вирощуючи плющ у кімнаті чи на подвір'ї, потрібно пам’ятати, що плющ у природному середовищі росте у лісі в затінених місцях, він не переносить жаркого обіднього сонця і сухого теплого повітря у будинку (вибирайте кімнату прохолоднішу).
Яскравість світла для плюща
Плющ не любить прямих сонячних променів, але види ряболисті віддають перевагу яскравому розсіяному світлу. Взимку плющу потрібно забезпечити яскраве світло.
Температура повітря для плюща
Температура повітря для плюща - помірна або прохолодна, нічна температура не повинна бути вищою ніж +16° С, узимку температура повинна бути не нижчою ніж +10° С, при таких низьких температурах рослину поливають дуже рідко і не обприскують .
Полив та вологість повітря для плюща
Поливати хедеру у весняно-осінній період потрібно часто, грунт завжди повинен бути злегка вологим. Вода підходить будь-яка. Взимку полив потрібно зменшити, але не допускати пересушення земляної грудки.
Вологість повітря улітку і в опалювальний сезон, взимку, повинна бути досить високою, обприскуйте плющ 2 рази на день. Пересушене повітря для плюща сприяє появі щитівки.
Секрети пишного цвітіння пеларгонії
Але, якою б не вибагливою була домашня пеларгонія, все ж є деякі секрети, які допоможуть отримати від неї максимум декоративності. Отже, що любить пеларгонія:
• Помірний полив. Надмірна зволоженість для неї гірше, ніж посуха. Від зайвої води коріння рослини починає підгнивати, листя в’яне, на них з’являється сіра гниль. Як часто поливати пеларгонію? Все залежить від того, наскільки висохла земля в горщику. Якщо вона ще волога – рано, якщо суха – пора. Влітку свої пеларгонії в саду я поливала в спеку щодня. Але, бувало, і раз на три дні. І нічого гарно цвіли. Хоча якщо земля в горщику буде постійно пересушена, про пишне цвітіння можна забути;
• Ніякого оприскування! І це прекрасно, бо на відміну від інших рослин контейнерного саду, обприскування пеларгонії не подобається ні в кімнатних умовах, ні на вулиці. Хоча дощ вона переносить прекрасно, і цим вигідно відрізняється від петунії;
• Регулярне підживлення органічними чи мінеральними добривами. Як правило, вони розводяться у воді і коштують недорого (мені півлітрової пляшки за 20 грн вистачає на півроку підживлення 5-6 рослин у горщиках). Підливати рослину варто раз на два тижні.
• Сонячні підвіконня. Найкраще пеларгонія цвістиме на підвіконні з південної сторони. Але якщо ваш балкон виходить на північ, то влітку рослина також цвістиме, а ось в інші періоди для розвитку квіток їй може не вистачити сонця;
• Температуру вище +12 градусів за Цельсієм. Пеларгонія не цвіте в приміщенні чи надворі, де прохолодніше. Якось я забула в саду свої пеларгонії у вересні, коли раптово дуже похолодало. Температура вночі опускалася до +4, +5, вдень не піднімалася вище +10. За тиждень такого стресу мої пеларгонії скинули майже всі бутони і квіти, трохи прив’яли, але вижили. Я їх обрізала наполовину, удобрила і поставила в хаті на столі біля вікна. Вони швидко ожили і пішли в ріст. Знаю, що багато людей обрізують майже до кореня пеларгонію на зиму і ставлять у підвал. Мої зимують на сонячному утепленому балконі. І цвітуть чи не до Нового року;
• Регулярну обрізку і прищипування. Я обрізую свої пеларгонії, як тільки їхні стебла стають занадто оголеними. Обрізую безжально, і вони швидко повертаються до «кущового стану». Кажуть, обрізувати пеларгонію краще навесні або восени, але я не притримуюся цього правила.
Шкідники і хвороби пеларгонії
У домашньої пеларгонії мало шкідників і хвороб. Смертельною для неї є кореневе гниття і гниття кореневої шийки. До цього приводить надмірне зволоження.
Якщо з цієї ж причини зявилася сіра пліснява на листях, це не смертельно. Достатньо зменшити полив, обризкати будь-яким протигрибковим препаратом для кімнатних рослин і поставити на сонце.
Основні шкідники пеларгоніії – білокрилка і тля. З ними легко боротися спеціальними препаратами для обприскування, які вам порадять в будь-якому квітковому магазині.
Розмноження пеларгонії
Розмножувати пеларгонію – саме задоволення. Розмножується і насінням, і вегетативно (поділ куща, живцями). Вегетативне розмноження можна проводити цілий рік. Живці примаються практично стовідсотково.
Висновки:
Квіти почали культувати ще за три тисячі років до н.е. Тоді ж виникли і звичаї прикрашати житло квітами.
Кімнатні рослини – мають естетичне й гігієнічне значення: поліпшують настрій, зволожують повітря і виділяють в нього корисні речовини – фітонциди, які вбивають мікроорганізми. Чим більше в кімнаті рослин, тим чистіше атмосфера, тим більше в ній кисню і менше мікроорганізмів. В шкільних приміщеннях, де знаходиться одразу багато дітей, обов’язково потрібно тримати кімнатні рослини.
На рослини у природі впливають кліматичні фактори. Тому кімнатні рослини треба розміщувати у приміщенні і утримувати в умовах, які наближуються до умов центрів їх походження.
Отже:
1. Кімнатні рослини потребують відносної постійної помірної температури в період росту і більш прохолодних умов в період спокою.
2. Максимальна температура для більшості кімнатних рослин 23С – 26 С при умовах помірної вологості. А мінімальна температура для не дуже вибагливих кімнатних рослин таких як бегонії, фікусів - 13°С - 16 °С.
3. Відносно освітленості, то дуже мало рослин, які можуть переносити прямі сонячні промені, це кактуси та інші сукуленти та пеларгонії.
4. Люблять світло, але без сонячних прямих променів це більшість кімнатних рослин: хлофітуми, бегонії, амариліси.
5. Кактуси та інші сукуленти потребують в період активного росту з весни до осені помірного поливу, а взимку їх майже не поливають.
6. Більшість кімнатних рослин (хлорофітуми, фікуси, монстера) потребують сильного поливу, а взимку помірного на глибині 1 см. Влітку вологість складає 50-60%, для сукулентів 20-30%. Сигналом для низького зволоження повітря є те, коли зморщуються кінчики листочків і відпадають бутони або квіточки.
Як би було добре, щоб учні всіх шкіл нашого району спілкувалися між собою, обмінювалися кімнатними рослинами, довідниками, порадами, щоб кабінети, коридори шкіл перетворилися у квітучі оранжереї, адже квіти завжди. приносять людям красу, радість, задоволення, здоров'я, естетичну насолоду.
Я сподіваюсь, що, отримавши всю цю інформацію, ви ще більше полюбите наших скромних зелених друзів - кімнатні рослини. І вони уже не знемагатимуть від спраги на ваших підвіконнях, а будуть бадьоро зеленіти й цвісти, обдаровувати вас своїми приємними плодами, чарувати запашними та яскравими квітками. Бережіть рослини.
Помощь по сайту